Стосунки України з Органiзацiєю Пiвнiчноатлантичного договору (НАТО) розвиваються в рамках багатостороннього форуму для консультацiй i спiвробiтництва з полiтичних питань та питань безпеки, яким є Рада євроатлантичного партнерства (до 30 травня 1997 року - РПАС), бiльш iндивiдуалiзованого партнерства у сферi оборони, вiйськового спiвробiтництва та операцiй на пiдтримання миру - Програми "Партнерство заради миру" (з травня 1997 року здiйснюється пiд егiдою РЄАП), а також вiдносин особливого партнерства Україна-НАТО у форматi "19+1" (до середини 1998 року "16+1"), формалiзованих в Хартiї про особливе партнерство мiж Україною та НАТО. Цi стосунки визначаються необхiднiстю налагодження конструктивного спiвробiтництва України з НАТО як провiдною структурою, що має тенденцiї i перспективи стати осередком нової загальноєвропейської системи безпеки, зокрема в контекстi розширення на Схiд.

 Нацiональнi iнтереси України стосовно НАТО визначаються з огляду на ту роль, яку Органiзацiя Пiвнiчноатлантичного договору вiдiграє у пiдтриманнi мiжнародного миру, стабiльностi i безпеки, сприяннi покращенню загального клiмату довiр'я в Євроатлантичному регiонi, створеннi нової системи регiональної безпеки в Європi, виробленнi пiдходiв до проблем роззброєння i контролю над озброєннями та запобiгання розповсюдженню зброї масового знищення.

 Хартiя про особливе партнерство мiж Україною i НАТО пiдписана вiд України Президентом України, вiд НАТО - Генеральним секретарем i главами держав та урядiв держав-членiв Альянсу пiд час Мадридського саммiту 9 липня 1997 р. Її пiдписання стало важливим практичним кроком щодо забезпечення нацiональних iнтересiв та нацiональної безпеки нашої держави в контекстi iнтеграцiйних процесiв в Європi, зокрема, у контекстi розширення Альянсу.

 В Хартiї визнається, що незалежна, демократична та стабiльна Україна є одним з ключових факторiв забезпечення стабiльностi в Центрально-Схiднiй Європi, та на континентi в цiлому, а також вiдзначено, що держави-члени НАТО продовжуватимуть пiдтримувати суверенiтет та незалежнiсть України, її територiальну цiлiснiсть, принцип непорушностi кордонiв, демократичний розвиток, економiчне процвiтання та її статус без'ядерної держави, як ключовi фактори стабiльностi та безпеки в Центрально-Схiднiй Європi та на континентi в цiлому.

 В Хартiї зазначено, що держави-члени НАТО пiдтримали гарантiї безпеки, якi отримала Україна вiд всiх п'яти ядерних держав-учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), як без'ядерна держава-учасниця ДНЯЗ. Сторони пiдтвердили своє зобов'язання повною мiрою розвивати РЄАП та розширену ПЗМ. Це включає участь України в операцiях, в т.ч. миротворчих, в кожному конкретному випадку, на основi мандату Ради Безпеки ООН, або ОБСЄ, а також, у разi залучення до таких операцiй Багатонацiональних Об'єднаних оперативних сил (БООС), участь у них України на початковому етапi.

 У Хартiї передбачено створення практичних механiзмiв двостороннього спiвробiтництва Україна-НАТО, зокрема: Комiсiя Україна-НАТО (регулярнi засiдання на рiвнi послiв, мiнiстрiв закордонних справ, мiнiстрiв оборони, глав держав у форматi "19+1"); спiльнi засiдання з вiдповiдними Комiтетами НАТО у форматi "19+1"; спiльнi робочi групи; взаємнi вiзити високого рiвня та обмiн експертами; кризовий консультативний механiзм для проведення спiльних консультацiй у випадку, коли Україна вбачатиме пряму загрозу своїй територiальнiй цiлiсностi, полiтичнiй незалежностi або безпецi.

 Важливим напрямом спiвробiтництва залишаються полiтичнi консультацiї, якi проводяться в наступних галузях:

(1) полiтичнi питання та питання безпеки, зокрема розвитку євроатлантичної безпеки та стабiльностi, включаючи безпеку України;

(2) запобiгання конфлiктам, подолання криз, пiдтримання миру, врегулювання конфлiктiв, гуманiтарнi операцiї, з урахуванням ролi ООН та ОБСЄ у цiй галузi;

(3) контроль над озброєннями та роззброєння, включаючи питання, що стосуються Договору про ЗЗСЄ, Договору про вiдкрите небо та заходiв змiцнення довiр'я i безпеки за Вiденським документом 1994 року;

(4) експорт озброєнь та передача супутнiх технологiй.

Україна розцiнює програму "Партнерство заради миру" (ПЗМ) як важливий елемент загальної структури європейської стабiльностi й безпеки, що спрямована на подальший розвиток i практичне поглиблення стосункiв НАТО з країнами-членами РЄАП в галузi оборони, вiйськово-цивiльного спiвробiтництва та миротворчих операцiй.

8 лютого 1994 роцi Україна пiдписала Рамковий документ ПЗМ, а 25 травня передала керiвництву НАТО свiй Презентацiйний документ. В ньому визначенi полiтичнi цiлi участi України в ПЗМ, заходи, якi планується здiйснити для досягнення цих цiлей, а також сили i засоби, що видiляються Україною для участi у ПЗМ.

В 1995 роцi Україна призначила своїх перших офiцерiв зв'язку до штаб-квартири НАТО у Брюсселi та Координацiйного центру партнерства (КЦП) у м.Монс (Бельгiя). Весною того ж року мiж Україною i НАТО була укладена Угода з безпеки, на основi якої вiдкрито офiси зв'язку у штаб-квартирi НАТО та КЦП.

6 травня 1996 року вiд iменi Уряду України були пiдписанi важливi угоди в рамках ПЗМ, за якими регулюється статус вiйськовослужбовцiв Збройних Сил України при перебуваннi на навчаннях та iнших заходах на територiї держав-членiв НАТО або країн-партнерiв i, навпаки, вiйськовослужбовцiв iнших держав, якi беруть участь у навчаннях на територiї України, - "Угода мiж державами, якi є сторонами Пiвнiчноатлантичного договору, та iншими державами, якi беруть участь у Партнерствi заради миру, щодо статусу їхнiх збройних сил" (Угода СОФА), а також Додатковий протокол до цiєї Угоди (ратифiкованi Верховною Радою України 2 березня 2000 року).

створення умов для входження України у загальноєвропейську систему безпеки;

забезпечення демократичного контролю над збройними силами;

сприяння вiдкритостi у плануваннi нацiональної оборони та формуваннi вiйськового бюджету;

пiдтримання здатностi та готовностi в межах, передбачених конституцiєю, брати участь в операцiях, здiйснюваних пiд егiдою ООН i/або в рамках вiдповiдальностi ОБСЄ;

використання досвiду держав-членiв НАТО та країн-партнерiв у реформуваннi та будiвництвi сучасних Збройних Сил.

Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП) є важливим механiзмом регулярних консультацiй з широкого кола полiтичних питань та питань загальноєвропейської i регiональної безпеки. РЄАП дозволяє країнам-партнерам брати участь у процесi вироблення та прийняття рiшень НАТО, що торкаються їхнiх iнтересiв. Україна виступає за подальше змiцнення процесу консультацiй i спiвробiтництва в рамках РЄАП, розглядає РЄАП як орган постiйного дiалогу мiж НАТО i країнами-партнерами. Як активний член РЄАП, Україна концентрує свою увагу на таких напрямах її дiяльностi:

Україна вважає принциповим моментом пiдтвердження практичними результатами послiдовнiсть полiтичного курсу на розвиток динамiчного партнерства з НАТО. Саме на це спрямована Державна програма спiвробiтництва України з НАТО на 2001-2004 роки (ДПС-2004), затверджена Указом Президента України вiд 27.01.2001 та офiцiйно презентована НАТО пiд час засiдання Комiсiї Україна-НАТО на рiвнi послiв за участю Секретаря РНБО України, Голови Державної мiжвiдомчої комiсiї з питань спiвробiтництва України з НАТО Є.К.Марчука 25 квiтня ц.р. ДПС-2004 охоплює спiвробiтництво України з НАТО в рамках Хартiї та на багатостороннiй основi (ПЗМ, РЄАП).

ДПС-2004 є логiчним продовженням першої Державної програми, розрахованої на 1998-2000 роки, слугує основою для формування щорiчного Робочого плану iмплементацiї Хартiї та Iндивiдуальної програми партнерства, iнструментом, що забезпечує їх повне та якiсне виконання вiдповiдними мiнiстерствами i вiдомствами України. В ДПС-2004, окрiм традицiйних полiтичної, вiйськово-полiтичної i вiйськової сфер спiвробiтництва, пiдсиленi акценти нашої спiвпрацi на таких нових прiоритетах, як оборонна реформа та невiйськовi напрямки спiвробiтництва (вiйськово-технiчний, планування при надзвичайних ситуацiях цивiльного характеру та готовнiсть до катастроф, наука i технологiї, воєнна економiка та конверсiя оборонної промисловостi, стандартизацiя i сумiснiсть систем озброєнь, використання повiтряного простору тощо).

Україна розглядає розширення НАТО як розширення зони безпеки, стабiльностi i демократiї в Європi. З огляду на зазначене та на необхiднiсть дотримання загальновизнаного принципу неподiльностi безпеки ми вiтаємо прагнення країн Центрально-схiдної Європи стати членами Альянсу. Водночас вважаємо, що для того, щоб розширення сприяло регiональнiй безпецi i стабiльностi, необхiдно:

Для України в контекстi розширення НАТО найважливiшим є недопущення будь-яких територiальних претензiй вiд кого б вони не надходили, нерозташування ядерної зброї на територiї нових членiв, запобiгання вiдновленню неоiмперського домiнування у Європi, недопущення вiдтворення лiнiй подiлу чи "сфер впливу" на євроатлантичному просторi.

Для сприяння розвитку практичного спiвробiтництва мiж Україною i НАТО, налагодження зв'язкiв мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади України з вiдповiдними структурами НАТО, забезпечення проведення вiзитiв представникiв НАТО в Україну, розповсюдження об'єктивної iнформацiї про дiяльнiсть НАТО в 1997 роцi в Києвi вiдкрито Центр iнформацiї i документацiї НАТО в Українi, а в 1999 роцi засновано Офiс зв'язку НАТО в Українi (на основi Меморандумiв про взаєморозумiння мiж Урядом України та НАТО, пiдписаних вiдповiдно у травнi 1997 р. та груднi 1998 р.).

Для України, як держави з високорозвиненою вiйськово-технiчною базою та значним невикористаним експортним потенцiалом в данiй сферi, для забезпечення конкурентоспроможностi вiйськової промисловостi та iнтересiв українських виробникiв важливою є постiйна поiнформованiсть щодо потреб, стандартiв, тенденцiй розвитку та систем постачання озброєнь у державах-виробниках та споживачах цiєї продукцiї, зокрема державах-членах НАТО та країнах-партнерах, розвиток контактiв з представниками вiйськової промисловостi цих країн, рекламування досягнень українських виробникiв в данiй галузi.

Участь у засiданнях Конференцiї нацiональних директорiв з озброєнь (CNAD) i її груп, проектах Дорадчої групи з питань промисловостi (NIAG), Агентства НАТО з питань постачання i забезпечення (NAMSA) та iнших структур НАТО, якi працюють у вiйськово-технiчнiй сферi, надають широкi можливостi для цього.

Важливою частиною вiйськово-технiчного напрямку є вiйськовi дослiдження i технологiї, представленi в НАТО Органiзацiєю з дослiджень i технологiй. Пiд її егiдою проводиться значна кiлькiсть наукових конференцiй i симпозiумiв з широкого кола питань, що стосуються воєнної науки та вiйськових технологiй.

Серед країн-членiв РЄАП Україна визнається одним з лiдерiв спiвробiтництва з питань планування на випадок надзвичайних ситуацiй цивiльного характеру (ПНС). Спiвробiтництво з Альянсом в сферi ПНС дозволяє нашiй країнi отримувати вiдчутну технiчну та методичну допомогу, зокрема, здiйснювати пiдготовку особового складу сил цивiльної оборони, використовувати досвiд країн-членiв НАТО та держав-партнерiв для удосконалення нацiональної нормативно-правової бази з захисту населення i територiй.

Налагодженi контакти з керiвництвом Мiжнародного секретарiату НАТО, використання механiзмiв спiвробiтництва Україна-НАТО та створеного у 1998 р. Євроатлантичного координацiйного центру з реагування на катастрофи, неодноразово дозволяли нашiй країнi отримувати конкретну дiєву допомогу з боку країн-членiв НАТО та держав-партнерiв пiд час лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй та природних катастроф, зокрема, аварiї на очисних спорудах у м. Харкiв у 1995 роцi, проведення пошуково-рятувальних робiт на мiсцi катастрофи лiтака ЯК-42 в районi аеропорту м. Салонiки у 1997 роцi, подолання наслiдкiв повеней у Закарпаттi у 1998 та 2001 роках.

У 2000-2001 роках було проведено низку заходiв з пiдготовки пiлотного Проекту Україна-НАТО щодо скоординованого запобiгання повеням та реагування на їх наслiдки у Карпатському регiонi. Проектом передбачається здiйснення комплексного аналiзу ризикiв небезпечних природних явищ у Закарпаттi, сприяння налагодженню регiональних систем оповiщення про повенi тощо. Хоча обмеженi можливостi цивiльного бюджету НАТО не дозволять вирiшити увесь комплекс водозахисних проблем Карпатського регiону, Проект може стати каталiзатором для поглиблених регiональних програм пiд егiдою iнших мiжнародних органiзацiй, зокрема ЄС, або на двостороннiй основi.

До перспективних напрямкiв спiвпрацi України з НАТО в сферi ПНС можна вiднести бiльш широке використання Україною досвiду країн-членiв Альянсу для пiдготовки окремих галузей нацiональної економiки до криз та надзвичайних ситуацiй, адаптацiї вiтчизняної нормативно-правової бази до норм ЄС.

Спiвробiтництво з економiчних питань координується Економiчним комiтетом (ЕК) НАТО.В рамках дiяльностi ЕК проводяться дослiдження економiчних тенденцiй та економiчних питань в галузi оборони; готуються економiчнi розрахунки щодо країн-членiв НАТО для Комiтету аналiзу оборони у контекстi оборонного планування НАТО; пiдтримуються контакти з мiжнародними економiчними органiзацiями, розробляються програми спiвробiтництва НАТО i країн-партнерiв в економiчнiй галузi.

В рамках спiвробiтництва України з НАТО в економiчнiй сферi реалiзується ряд важливих iнiцiатив та програм. Так, з жовтня 1999 року в Українi здiйснюється спiльний проект Україна-НАТО з мовної перепiдготовки вiйськовослужбовцiв, звiльнених в запас або вiдставку. В ходi цього проекту понад 100 українських вiйськовослужбовцiв вже пройшли навчання англiйськiй, французькiй та нiмецькiй мовам, а також отримали допомогу у подальшому працевлаштуваннi у цивiльному секторi економiки. Враховуючи успiшний хiд проекту (досвiд України вважається в НАТО найбiльш успiшним та взятий за основу при реалiзацiї аналогiчних програм в країнах ПСЄ), Економiчним директоратом НАТО запропоновано розширення проекту та проведення нових курсiв у Донецьку, Севастополi, Одесi та Узинi.

Важливою складовою економiчного спiвробiтництва України з НАТО в економiчнiй галузi є дiяльнiсть Робочої групи вiдкритого складу з питань економiчної безпеки. В ходi щорiчних засiдань цiєї Робочої групи обговорюються теоретичнi та практичнi питання економiчної безпеки, розглядаються концепцiї забезпечення цiєї важливої складової загальної безпеки держави. Наступне засiдання РГ високого рiвня планується провести восени ц.р.

Однiєю з нещодавнiх спiльних iнiцiатив України i НАТО у сферi економiки є органiзацiя курсу з питань формування та виконання вiйськового бюджету для представникiв українських мiнiстерств i вiдомств: Мiнекономiки, Мiноборони, Мiнфiну. Перший курс проходив з вересня по грудень 2000 року на базi Нацiональної академiї оборони України. В цей час здiйснюється пiдготовка нового циклу лекцiй, який має пройти в Українi у другiй половинi 2001 року.

Україна бере активну участь у спiвробiтництвi в економiчнiй сферi i в рамках РЄАП. На виконання економiчного роздiлу плану дiяльностi РЄАП проводяться семiнари та конференцiї з питань формування бюджету, реструктуризацiї оборонної промисловостi, планування i управлiння нацiональними оборонними програмами, економiчної безпеки, правової оцiнки оборонних бюджетiв тощо. Актуальнi питання економiчного спiвробiтництва координуються в рамках дiяльностi Економiчного комiтету РЄАП, засiдання якого вiдбуваються в штаб-квартирi НАТО.

Пiд егiдою НАТО здiйснюється низка програм у сферi науки i охорони довкiлля, в яких беруть активну участь українськi науковцi.

Наукова програма НАТО, що координується Науковим комiтетом НАТО, є високоефективним iнструментом, який сприяє розвитку мiжнародного спiвробiтництва в наукових дослiдженнях, спрямованих на мирнi цiлi. Завдяки цiй програмi вченим надається можливiсть активiзувати контакти зi своїми колегами (вiзити, стажування, семiнари, i конференцiї), змiцнюючи таким чином свiй власний науковий потенцiал. Протягом останнiх рокiв близько 500 українських вчених отримали гранти вiд НАТО в рамках цiєї програми.

За сприяння НАТО в першiй половинi 2000 року в Українi розпочала роботу Iнформацiйна академiчна мережа, за допомогою якої українськi науково-дослiднi iнститути та унiверситети можуть отримати доступ до iнформацiйної мережi Iнтернет або покращити якiсть цього доступу. Зараз Альянсом вивчається можливiсть надання наступного гранту для розвитку зазначеної iнформацiйної мережi.

Низка проектiв з проблем охорони довкiлля, що здiйснюються пiд егiдою Комiтету НАТО з викликiв сучасному суспiльству, також реалiзується за участю українських науковцiв. Ряд таких проектiв та семiнарiв було присвячено проблемам екологiчного захисту Чорного моря, забезпечення охорони навколишнього середовища при проведеннi вiйськових навчань тощо.

З метою налагодження координацiї, пiдвищення ефективностi участi українських представникiв у наукових та екологiчних програмах НАТО у 2000 роцi було створено Спiльну робочу групу (СРГ) Україна-НАТО з питань науки та захисту довкiлля. Перше засiдання цiєї групи вiдбулося у жовтнi 2000 року в Брюсселi, друге - у квiтнi ц.р. в Києвi. З метою бiльш широкого ознайомлення української громадськостi з дiяльнiстю НАТО у науковiй сферi, пiд час вiзиту делегацiї наукового директорату НАТО в Україну у квiтнi 2001 року в Нацiональному авiацiйному унiверситетi України було органiзовано презентацiю Наукової програми НАТО.

Протягом останнiх дев'яти рокiв вiдбулося понад 80 iнформацiйно-ознайомчих вiзитiв українських делегацiй (загальна кiлькiсть учасникiв - близько 1100 осiб) до штаб-квартири НАТО та штабу Верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європi. До складу груп входили представники Верховної Ради України, Кабiнету Мiнiстрiв України, мiнiстерств та вiдомств, провiдних засобiв масової iнформацiї, наукових установ, академiй, унiверситетiв та шкiл.

Починаючи з 1997 року Центр iнформацiї i документацiї НАТО провiв в Українi понад 90 семiнарiв i "круглих столiв", розповсюджує публiцистичну лiтературу та україномовнi перiодичнi видання про дiяльнiсть Альянсу.

З iншого боку, Україна активно використовує рiзноманiтнi форуми спiвробiтництва Україна-НАТО та РЄАП для доведення до представникiв країн-членiв НАТО та держав-партнерiв об'єктивної iнформацiї про зовнiшню та внутрiшню полiтику нашої держави. В штаб-квартирi НАТО регулярно розповсюджуються вiдповiднi прес-релiзи, проводяться виставки, iнтерв'ю та прес-конференцiї з офiцiйними делегацiями України.

Важливим елементом iнформацiйної дiяльностi є створення роздiлу Україна-НАТО на Iнтернет-сторiнцi НАТО, яка вiдвiдується значною кiлькiстю приватних та корпоративних користувачiв з усього свiту (за даними iнформацiйної служби НАТО, понад 1000 вiдвiдань щоденно).

Одним з актуальних напрямкiв розвитку вiдносин з Альянсом є i спiвробiтництво мiж Верховною Радою України i Парламентською Асамблеєю (ПА) НАТО. Вiд початку 2000 року ця спiвпраця помiтно активiзувалася. Свiдченням великого потенцiалу цих вiдносин є створення у Верховнiй Радi України парламентської групи "Україна-НАТО: за спiвробiтництво, порозумiння i глобальну безпеку" та проведення 2-3 листопада 2000 року в Брюсселi першого засiдання Спiльної монiторингової групи Україна-НАТО.

Згiдно з домовленостями, якi були досягнутi мiж Верховною Радою i НАТО, з березня по червень 2001 року в українському парламентi вiдбулися чотири щомiсячнi семiнари з питань оборони i безпеки за участю представникiв ПА НАТО, Женевського центру з питань демократичного контролю над збройними силами Центру iм.Маршала, експертiв з iнших мiжнародних органiзацiй та представникiв посольств держав-членiв НАТО, акредитованих в Києвi.

Низка iнших напрямкiв невiйськового спiвробiтництва з НАТО, зокрема управлiння повiтряним рухом, космiчна технiка i технологiї, стандартизацiя та метрологiя, на цьому етапi знаходяться у стадiї розвитку, визначення оптимальних механiзмiв координацiї та тематик, якi становлять спiльний iнтерес.