Який механізм нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності?

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, зокрема, Законами України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" (зі змінами та доповненнями), від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю") (зі змінами та доповненнями).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 р. N 1724 "Деякі питання оренди земель" внесено зміни до Типового договору оренди землі та затверджено розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, грошова оцінка яких проведена та не проведена.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом N 2535-XII, та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати. Таким чином, розмір орендної плати за землю залежить як від правильності визначення суми земельного податку, так і від розміру нормативної грошової оцінки землі.

Щодо правильності визначення розміру земельного податку, то він обчислюється відповідно до норм Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" та залежить від категорії земель, їх функціонального використання, розташування, проведеної грошової оцінки тощо.

Зокрема, відповідно до 7 статті вказаного Закону ставки земельного податку в межах населених пунктів, з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, то середні ставки земельного податку встановлюються в залежності від чисельності населеного пункту. Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів,  встановлених частиною другою і третьою цієї статті. 

Відповідно до 6 статті ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1, для багаторічних насаджень - 0,03.

Плата за землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення, а також за землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та за землі лісового і водного фондів (за межами населених пунктів) встановлена розділом 4.

Відділ масово-роз‘яснювальної