Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами”
Верховна Рада України
постановляє:
I. Внести до Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України, 2002,
№17, ст. 117; 2003, №10-11, ст. 86; №14, ст. 94; №24, ст. 154; №30, ст.
247; №37, ст. 308; 2004, №8, ст. 64; №11, ст. 140; №17-18, ст. 250; №46,
ст. 511; 2005, №4, ст. 84; №7-8, ст. 162; №17, №18-19, ст. 267; №26, ст.
358; №33, ст. 430; №48, ст. 480; 2006, №1, ст. 18; №13, ст. 110; №9,
№10-11, ст. 96; №35, ст. 296) такі зміни:
1. У абзаці першому преамбули
слова “та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”
виключити.
2. У статті 2:
підпункт 2.1.3 пункту 2.1
виключити.
У зв’язку із цим у підпункті 2.1.4
слова і цифри “у підпунктах 2.1.1 – 2.1.3” замінити словами і цифрами “у
підпунктах 2.1.1 – 2.1.2”.
3. У статті 4:
1) у другому реченні абзацу
другого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 слова “а граничний десятиденний
строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не
застосовується” виключити;
2) у підпункті 4.2.2 пункту 4.2:
а) підпункт “в” викласти у такій
редакції:
“в) контролюючий орган, визначений
у підпунктах 2.1.1 - 2.1.2 цього Закону внаслідок проведення камеральної
перевірки, виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій
платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або
завищення суми податкового зобов'язання.
Камеральною вважається перевірка,
яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних,
зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших
видів перевірок платника податків”;
б) підпункт “г” викласти у такій
редакції:
“г) контролюючому органу,
визначеному підпунктом 2.1.4 цього Закону, платником податків не
подається уточнюючий розрахунок протягом 30 календарних днів від дня
отримання повідомлення про виявлені під час проведення автоматизованої (комп’ютерної)
камеральної перевірки арифметичні або методологічні помилки у поданій
податковій декларації, яке було надіслане у порядку, визначеному у
підпункті 6.1 статті 6 цього Закону.”
в) доповнити підпунктом “д” у
такій редакції:
“д) згідно з законами з питань
оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або
збору (обов'язкового платежу), штрафних (фінансових) санкцій та пені, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є
контролюючий орган”;
3) У підпункті 4.4.2 пункту 4.4:
а) друге та третє речення абзацу
другого підпунктом “з” викласти у такій редакції:
„з) Якщо платник податків вважає,
що форма податкової декларації (розрахунку), визначена центральним
контролюючим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання,
всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу),
то він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці у
податковій декларації (розрахунку). За необхідності платник податків
може надати разом з такою податковою декларацією (розрахунком) додаткові
документи чи письмові пояснення”;
б) абзац третій підпункту “з”
викласти у такій редакції:
“Податкова декларація (розрахунок)
може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому
органу в електронній формі. Порядок подання податкової декларації (розрахунку)
у вигляді електронного документа визначається центральним податковим
органом”;
в) у підпункті “ї”:
абзац перший викласти у такій
редакції:
“форма податкової декларації (розрахунку),
порядок їх заповнення та подання з урахуванням особливостей зарахування
податків до відповідних
бюджетів встановлюється
центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з
комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової
політики”;
доповнити підпункт новим абзацом
такого змісту:
„Податкові органи у порядку,
визначеному центральним податковим органом, безоплатно забезпечують
платників податків формами податкових декларацій (розрахунків) стосовно
тих податків, зборів (обов’язкових платежів), по яких податкові
декларації подаються до податкових органів”;
4. Статтю 5 викласти у такій
редакції:
“Стаття 5. Порядок узгодження сум
податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів
5.1. Самостійне узгодження
податкового зобов'язання
Податкове зобов'язання, самостійно
визначене платником податків у податковій декларації, вважається
узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання
не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або
судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням
строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків
самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової
декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий
розрахунок.
Платник податків має право не
подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним
у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період,
протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих
розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових
декларацій.
5.2. Апеляційне узгодження
податкового зобов'язання
5.2.1. Податкове зобов'язання
платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту
4.2 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання
платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків,
визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
5.2.2. У разі коли платник
податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового
зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить
законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його
компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право
звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд
цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися
документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за
потрібне надати. Вимоги до оформлення скарги встановлюються центральним
контролюючим органом. Скарга повинна бути подана контролюючому органу
вищого рівня протягом десяти календарних днів, наступних за днем
отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення
контролюючого органу, що оскаржується. Платник податків зобов’язаний
одночасно з поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня
повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму податкового
зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового
повідомлення (рішення). Контролюючий орган вищого рівня зобов'язаний
прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом тридцяти
календарних днів з дня отримання скарги платника податків на його адресу
поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
З урахуванням положень абзацу
другого підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 цього Закону керівник (або
його заступник) відповідного контролюючого органу вищого рівня може
прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника
податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але
не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це
платника податків до закінчення тридцятиденного строку, зазначеного в
абзаці першому цього підпункту.
Якщо вмотивоване рішення за
скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом
тридцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням
керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга
вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня,
наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також
повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення
керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження
строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення
тридцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Рішення контролюючого органу
вищого рівня, прийняте за розглядом скарги платника податків, є
остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але
може бути оскаржене у судовому порядку.
Якщо відповідно до закону
контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника
податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового
законодавства, такий платник податків має право на адміністративне
оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних
днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення (рішення)
контролюючого органу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці
першому цього підпункту.
У разі коли останній день строків,
зазначених у абзаці першому і п’ятому цього підпункту або встановлених
за рішенням керівника (або його заступника) контролюючого органу вищого
рівня у випадках, визначених у абзаці другому цього підпункту, припадає
на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається
перший робочий день, наступний за вихідним або святковим днем.
Строки подання скарги на податкове
повідомлення (рішення) контролюючого органу можуть бути продовжені
контролюючим органом вищого рівня за правилами та на підставах,
визначених пунктом 15.4 статті 15 цього Закону.
Процедура адміністративного
оскарження здійснюється тим контролюючим органом вищого рівня у
відношенні до контролюючого органу, яким визначено суму податкового
зобов’язання або прийнято інше рішення, що оскаржується.
5.2.3. Скарга, подана із
дотриманням порядку і строків та умов, визначених підпунктом 5.2.2 цього
пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань,
визначених у податковому повідомленні (рішенні), на строк з дня подання
такої скарги до контролюючого органу вищого рівня до закінчення
процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку сума
податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою і
податкові вимоги платнику податків на зазначену суму не надсилаються.
Дата подання скарги – день
фактичного подання скарги до відповідного контролюючого органу вищого
рівня, а в разі надсилання скарги поштою – дата відправлення скарги,
зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення
поштового відправлення та на конверті або на фіскальному чеку про оплату
послуг зв’язку з пересилки скарги.
5.2.4. Процедура адміністративного
оскарження закінчується:
останнім днем строку,
передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання скарги на
податкове – повідомлення (рішення) до контролюючого органу вищого рівня,
у разі коли така скарга не була подана у зазначений строк;
днем отримання платником податків
рішення контролюючого органу вищого рівня про повне задоволення скарги;
днем отримання платником податків
рішення контролюючого органу вищого рівня, що не підлягає подальшому
адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури
адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового
зобов'язання платника податків.
5.2.5. З урахуванням строків
давності платник податків має право оскаржити до суду рішення
контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у
будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.
У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає
адміністративному оскарженню.
При зверненні платника податків до
суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення
(рішення) контролюючого органу податкове зобов'язання вважається
неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного
рішення.
Платник податків зобов'язаний
письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового
оскарження його податкових повідомлень (рішень).
5.2.6. Якщо платник податків
оскаржує податкове повідомлення (рішення) податкового органу до суду,
обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися
на такому податковому повідомленні (рішенні) контролюючого органу до
остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення
не тільки базується на податковому повідомленні (рішенні) контролюючого
органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно
до вимог кримінально-процесуального законодавства України.
Порушення кримінальної справи за
будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його
службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення
провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого
платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного
узгодження.
5.2.7. Працівник податкового
органу, який уповноважений розглядати скаргу платника податків у межах
адміністративної апеляційної процедури, має право пропонувати такому
платнику податків компромісне рішення спору, яке полягає у задоволенні
частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитися
з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Підставою для прийняття рішення
щодо податкового компромісу є наявність у податкового органу таких
наявних фактів та доказів по суті скарги платника податків, які дають
підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до
більш швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов'язання,
порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання
такого спору на вирішення суду.
Податковий компроміс не може бути
запропоновано платнику податків до того, як працівник податкового
органу, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не
складе письмове обґрунтування доцільності податкового компромісу, що має
бути розглянуте посадовою особою податкового органу, яка нарахувала
оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій
безпосередньо підпорядковується такий працівник.
У разі коли платник податків
погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення
набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника
податкового органу вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка
визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, і таке
рішення не може бути оскаржене у майбутньому.
Порядок застосування цього
підпункту визначається центральним податковим органом.
5.3. Строки погашення податкового
зобов'язання
5.3.1. Платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного
строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону
для подання податкової декларації.
У разі коли відповідно до закону
контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника
податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового
законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму
податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного
податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів,
наступних за днем отримання податкового повідомлення про таке
нарахування.
У разі визначення податкового
зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у
підпунктах "а" - "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник
податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання
протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання
податкового повідомлення (рішення), крім випадків коли протягом такого
строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного
узгодження.
У разі подання платником податків
уточнюючого розрахунку, відповідно до підпункту 6.1., наслідком якого є
збільшення суми податкового зобов’язання, такий платник податків
зобов'язаний сплатити суму доплати, зазначену у уточнюючому розрахунку,
не пізніше дня подання такого розрахунку.
5.3.2. У випадках апеляційного
узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний
самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції
за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем
такого узгодження.
5.3.3. Якщо останній день
зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий
день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за
вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.”
5. У статті 6:
1) назву статті викласти у такій
редакції:
“Стаття 6. Податкові повідомлення,
податкові вимоги та нагадування щодо необхідності подання податкової
декларації”;
2) у пункті 6.1:
а) у абзаці першому після слів
“податкового закону” доповнити словами “та/або закону з питань
зовнішньоекономічної діяльності”; слова “сума податку чи
збору (обов’язкового платежу)” замінити словами “сума податкового
зобов’язання” та після слів “та штрафних санкцій” доповнити словами “і
пені”;
б) доповнити пункт абзацами другим
та третім такого змісту:
“У разі виявлення податковим
органом у поданій платником податків податковій декларації арифметичних
або методологічних помилок, що впливають на його податкові зобов’язання,
платнику податків направляється повідомлення про виявлені помилки.
У цьому разі платник податків має
право надати уточнюючий розрахунок протягом 30 календарних днів від дня
отримання такого повідомлення”;
3) у пункті 6.2:
а) абзац перший підпункту 6.2.1
доповнити новим реченням такого змісту:
“Податкова вимога не надсилається,
якщо загальна сума податкового боргу не перевищує межу, у розмірі п’яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;
б) у підпункті 6.2.4:
абзац четвертий викласти у такій
редакції:
“У разі коли пошта не може вручити
платнику податків податкове повідомлення або податкову вимогу, або
рішення за розглядом скарги у зв'язку з відсутністю за
місцезнаходженням, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або
податкову вимогу або рішення за розглядом скарги, незнаходженням
фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків,
податкове повідомлення або податкова вимога, або рішення за
розглядом скарги вважаються врученими платнику податків у день, вказаний
поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин
невручення”;
в) абзаци п’ятий та шостий
виключити;
4) у підпункті 6.3.1 пункту 6.3:
а) після слів “за кожним окремим
податком чи збором (обов’язковим платежем)” доповнити словами “а також
штрафною (фінансовою) санкцією та/або пенею за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.”;
б) абзац другий виключити;
5) у пункті 6.4:
а) підпункт “г” підпункту 6.4.1
викласти у такій редакції:
“г) стосовно податкових
зобов'язань, досягається податковий компроміс та зазначається про це у
відповідному рішенні про податковий компроміс”;
б) у підпункті 6.4.3 слова “або
зміну” виключити;
в) у підпункті 6.4.4 слова
“отримання платником податків” замінити словами “набрання сили”;
г) у підпункті 6.4.5 слова “про
розстрочення або відстрочення податкового боргу чи” виключити;
6) доповнити пунктом 6.8 такого
змісту:
“6.8. У разі коли платник податків
не подає податкову декларацію податковому органу у строки, визначені
згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, податковий
орган надсилає такому платнику податків нагадування щодо необхідності
подання податкової декларації.
Нагадування надсилається не раніше
десятого календарного дня після закінчення граничного строку,
передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для
подання податкової декларації.
Форма та порядок направлення
зазначених нагадувань затверджується центральним податковим органом”.
6. У статті 8:
1) підпункт 8.2.1 пункту 8.2
викласти у наступній редакції:
“8.2.1. Право податкової застави
виникає у разі:
несплати у строки, встановлені цим
Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної самостійно платником
податків або контролюючим органом - з дня виникнення податкового боргу;
укладення з платником податків
договору розстрочення суми податкового зобов’язання або податкового
боргу чи відстрочення податкового зобов’язання ”;
2) підпункт “ж” підпункту 8.7.1
пункту 8.7 виключити.
7. У статті 10:
1) підпункт “б” підпункту 10.2.1
пункту 10.2 доповнити реченням такого змісту:
“Порядок проведення позабіржових
аукціонів затверджується центральним податковим органом”;
2) підпункт 10.5.1 пункту 10.5
доповнити реченням такого змісту:
“Зазначені активи підлягають
поверненню платнику податків після сплати ним витрат, пов’язаних із
підготовкою до їх реалізації”;
8. Статтю 14 викласти у такій
редакції:
“Стаття 14. Розстрочення
податкових зобов'язань або податкового боргу та відстрочення податкових
зобов'язань платника податків
14.1. Порядок розстрочення
податкових зобов'язань або податкового боргу та відстрочення податкових
зобов'язань
14.1.1. Розстроченням податкових
зобов'язань або податкового боргу є надання платнику податків бюджетного
кредиту на основну суму його податкових зобов'язань або податкового
боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному
згідно з пунктом 16.3 статті 16 цього Закону.
14.1.2. Відстроченням податкових
зобов'язань є перенесення сплати основної суми податкових зобов'язань
платника податків без урахування сум пені під проценти, розмір яких
дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.3 статті 16 цього
Закону, на пізніший термін.
14.1.3. Платник податків має право
звернутися до податкового органу з заявою про розстрочення податкових
зобов'язань або податкового боргу, відстрочення податкових зобов’язань.
Платник податків, який звертається до податкового органу з заявою
про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким,
що узгодив суму такого податкового зобов'язання.
14.1.4. Розстрочення податкових
зобов'язань або податкового боргу та відстрочення податкових зобов’язань
у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до
законодавства з питань банкрутства здійснюються на умовах, передбачених
мировою угодою.
14.2. Підстави для прийняття
рішення щодо розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу
чи відстрочення податкових зобов’язань.
14.2.1. Підставою для розстрочення
податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання
ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення або накопичення
податкового боргу або щодо дії обставин непереборної сили, що призвели
до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого
платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про
можливість погашення податкових зобов'язань та податкового боргу та/або
збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок
застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни
політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
14.2.2. Підставою для відстрочення
податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів
щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення
податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також
економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення
податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до
відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення,
протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи
збутом такого платника податків.
14.3. Умови надання розстрочення
податкових зобов'язань або податкового боргу та відстрочення податкових
зобов'язань.
14.3.1. Розстрочення податкових
зобов'язань або податкового боргу надається на умовах податкового
кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти
погашаються рівними частками, починаючи з місяця, наступного за тим
місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
14.3.2 Відстрочення податкових
зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових
зобов'язань та нараховані на неї проценти сплачуються рівними частками,
починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним
податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який
згідно із підпунктом 14.3.3 цього пункту затверджує рішення про
розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань, але не пізніше
закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого
податкового зобов'язання або одноразово у повному обсязі.
14.3.3. Рішення про розстрочення
податкових зобов'язань чи податкового боргу або відстрочення податкових
зобов'язань у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:
стосовно загальнодержавних
податків, зборів (обов'язкових платежів) - керівником податкового органу
(його заступником);
стосовно місцевих податків і
зборів - керівником податкового органу (його заступником) та має
бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади,
до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
14.3.4. Центральний податковий
орган може встановити іншу процедуру затвердження рішень про
розстрочення податкових зобов'язань чи податкового боргу або
відстрочення податкових зобов'язань.
14.3.5. Рішення про розстрочення
податкових зобов'язань чи податкового боргу або відстрочення
податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного
року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів)
приймається керівником (заступником) центрального податкового органу за
узгодженням з Міністерством фінансів України, а щодо місцевих податків і
зборів - керівником податкового органу (його заступником) за узгодженням
з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого
зараховуються такі місцеві податки чи збори.
14.3.6. Звіт про виконання
відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від
розстрочень сплати податкових зобов'язань та податкового боргу
платників податків.
У разі коли розстрочення сплати
податкових зобов'язань чи податкового боргу або відстрочення сплати
податкових зобов'язань здійснюється на строк, що виходить за межі одного
бюджетного року, у законі про Державний бюджет України або у рішенні про
затвердження місцевого бюджету на наступний бюджетний рік мають бути
відображені доходи, пов'язані із погашенням розстрочених податкових
зобов'язань та податкового боргу чи відстрочених податкових зобов'язань.
14.3.7. Розстрочення або
відстрочення надаються окремо з окремого податку, збору (обов'язкового
платежу).
14.4. Гласність та запобігання
корупції
14.4.1. Будь-які рішення щодо
розстрочення податкових зобов'язань чи податкового боргу або
відстрочення податкових зобов'язань окремих платників податків мають
щорічно оприлюднюватися.
14.4.2. Інформація щодо прийняття
рішень про розстрочення, відстрочення, що виходять за
межі бюджетного року, має бути відіслана центральним
податковим органом Міністерству фінансів України протягом 15 робочих
днів з дня їх прийняття
14.4.3. Розстрочення, відстрочення
не можуть надаватися щодо податкових зобов'язань або податкового боргу
із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при
ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, якщо інше
не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів)
або цим Законом.
14.4.4. Будь-який платник податків
має право вимагати розстрочення податкових зобов'язань та податкового
боргу чи відстрочення податкових зобов'язань, а орган, уповноважений
приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов'язаний
задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані платником податків
як обґрунтування такого розстрочення, є тотожними підставам, наданим
іншими платниками податків, щодо податкових зобов'язань та податкового
боргу яких були прийняті відповідні рішення.
14.5. Підстави для дострокового
розірвання договорів про розстрочення, відстрочення.
14.5.1. Договори про розстрочення,
відстрочення можуть бути достроково розірвані:
а) за ініціативою платника
податків - при достроковому погашенні розстроченої суми податкового
зобов'язання та податкового боргу або відстроченої суми
податкового зобов'язання щодо яких була досягнута домовленість
про розстрочення, відстрочення;
б) за ініціативою податкового
органу, у разі якщо:
з'ясовано, що інформація, надана
платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася
недостовірною, неповною або перекрученою;
платник податків визнається таким,
що має податковий борг із податкових зобов'язань, які виникли після
укладення зазначених договорів;
платник податків порушує умови
погашення розстроченого податкового зобов’язання чи податкового боргу
або відстроченого податкового зобов’язання.
14.6. Порядок реалізації цієї
статті встановлюється центральним податковим органом”;
9. У статті 15:
у підпункті 15.1.1 пункту 15.1 по
тексту слово “податковий” замінити на “контролюючий”;
10. У статті 16:
1) пункти 16.1 – 16.3 викласти у
такій редакції:
“16.1. Порядок нарахування пені
16.1.1. Після закінчення
встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на
суму податкового боргу нараховується пеня за винятком податкового боргу,
який складається з пені за порушення строків розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
16.1.2. У разі заниження суми
податкового зобов’язання, виявленого та донарахованого контролюючим
органом або платником податків, пеня нараховується за весь період, що
минув від дня, встановленого для сплати суми податкового зобов’язання,
зазначеного у податковій декларації, до якої мала б бути включена
донарахована сума податкових зобов’язань.
Якщо платником податків розпочато
процедуру адміністративного оскарження або платник податків звернувся до
суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу щодо
сум податкових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом,
нарахування пені не зупиняється.
У разі скасування нарахованого
податкового зобов’язання (його частки) в порядку адміністративного
оскарження або оскарження в судовому порядку відповідно скасовується
пеня, нарахована на таке податкове зобов’язання (його частки).
16.1.3. Нарахування пені
здійснюється щоденно за кожний календарний день.
16.2. Закінчення строків
нарахування пені
16.2.1. Нарахування пені
закінчується:
а) у день зарахування коштів на
відповідний рахунок Державного казначейства України (у день
прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення
на сплату суми податкового боргу - для платника податків; у день
зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства
України - для банку, що обслуговує платника податків);
б) у день проведення
взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань
відповідного бюджету перед таким платником податків у випадках,
передбачених підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону;
в) у день введення мораторію на
задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у
справі про банкрутство);
г) при прийнятті рішення щодо
скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
У разі часткової сплати суми
податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
16.2.2. У разі погашення суми
податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів
боржника у порядку, передбаченому цим Законом, нарахування пені
зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права
власності (повного господарського відання) боржника в рахунок погашення,
незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем.
Порядок застосування цього
підпункту встановлюється центральним податковим органом.
16.2.3. При частковому погашенні
податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені,
нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково,
сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої
частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового
боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не
містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не
приймаються до виконання.
Якщо платник податків не сплачує
пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає
її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної
пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої
сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового
боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені,
нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини),
та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься
зазначена інформація.
16.3. Розмір пені.
16.3.1. Пеня нараховується на
суму, визначену підпунктами 16.1.1 та 16.1.2 (включаючи суму штрафних
санкцій за їх наявності) із розрахунку 250
відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми
недоплати, діючої на день прострочення платежу.
16.3.2. Зазначений розмір пені діє
щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені
щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, що встановлюється окремим законодавством;
2) у підпункті 16.5.1 пункту 16.5
слова “та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1
статті 17” виключити.
11. У статті 17:
1) у пункті 17.1:
а) у підпункті 17.1.2 після слів
“неповний місяць затримки” доповнити словом “подання”;
б) підпункт 17.1.3 викласти в
такій редакції:
“У разі коли контролюючий орган
самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків
за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2
статті 4 цього Закону, або виявляє суму недоплати (заниження суми
податкового зобов’язання у відповідних базових звітних періодах) такий
платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків
від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку, збору
(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який
припадає така недоплата (заниження податкового зобов’язання),
та закінчуючи податковим періодом, на який припадає надсилання
такому платнику податків податкового повідомлення від контролюючого
органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк
недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Для цілей нарахування штрафних
санкцій, передбачених цим підпунктом, при донарахуванні сум податків,
зборів (обов’язкових платежів), контроль за якими здійснюється митними
органами, під податковим періодом розуміється один календарний місяць”;
в) у підпункті 17.1.4 після слів
“цього Закону” доповнити словами “за допущені однакові помилки більше
ніж два рази” та вилучити слова “сукупно за весь строк недоплати,
незалежно від кількості податкових періодів, що минули”;
г) у підпункті 17.1.5 слова “за
винятком випадків, які підпадають під дію підпункту 17.1.7 цього пункту”
виключити;
д) підпункт 17.1.6 викласти в
такій редакції:
“У разі коли платника податків
(посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо
ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує занижені
об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового
зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до
штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення
сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми донарахованого
податкового зобов’язання.
Заниженням об’єкту оподаткування
вважається декларування платником податків об’єкту оподаткування у
розмірах, менших ніж визначено відповідним законом, що встановлює той чи
інший вид податку (збору, обов’язкового платежу).
Заниженням податкового
зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка
встановлюється на визначеному Кримінальним кодексом України рівні, який
діяв у податковому періоді, на який припадає таке заниження податкового
зобов’язання”
е) підпункт 17.1.7 пункту 17.1
виключити;
є) у підпункті 17.1.9 пункту 17.1
слова “нарахування та сплата” замінити на слова “нарахування, утримання
або сплата”;
2) у пункті 17.2:
а) у абзаці першому після слів
“контролюючим органом” доповнити словами “або до отримання повідомлення
про проведення планової документальної перевірки”;
б) підпункт “а” викласти у такій
редакції:
”а) або надіслати уточнюючий
розрахунок і до подання такого уточнюючого розрахунку або в день його
подання сплатити:
суму такої недоплати,
штраф у розмірі п'яти відсотків
від такої суми, якщо тих самих помилок платник податків припускається за
допущені однакові помилки більше ніж два рази,
пеню за весь період, протягом
якого податкове зобов’язання було занижено та не сплачено”;
в) у абзаці першому підпункту “б”
після слів “від такої суми” доповнити словами “та на суму пені за весь
період протягом якого податкове зобов’язання було занижено”;
г) у абзаці другому підпункту “б”
після слів “за такий самий звітний період” доповнити словами “то чинною
вважається податкова декларація за останньою датою подання”;
д) підпункт “б” доповнити абзацами
такого змісту:
“Платник податків не має права
подавати уточнюючий розрахунок або відображати уточнені показники у
податковій декларації наступного податкового періоду з відповідного
податку, за період, який перевіряється або був перевірений відповідним
контролюючим органом.
У разі коли платник податків не
виконує будь-яку з вищезазначених у цьому пункті вимог, то штрафи,
визначені підпунктами 17.1.2 - 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону,
застосовуються на загальних підставах.”.
ІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1
січня 2010 року, за винятком:
підпункту “д” підпункту 4.2.2
пункту 4.2 статті 4, статті 5, абзацу першого пункту 6.1 статті 6,
абзацу першого підпункту 6.3.1 пункту 6.3 статті 6, підпункту 16.1.1
пункту 16.1 статті 16, які набирають чинності з 1 січня 2008 року.
2. До приведення законодавства
України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові
акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у
місячний строк після опублікування цього Закону:
підготувати та подати до Верховної
Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність
із цим Законом;
привести свої нормативно-правові
акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд чи скасування
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
забезпечити прийняття
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
