Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін та доповнень до Закону України „Про плату за землю”

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Закону України "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 38, ст. 560; 1996 р., № 45, ст. 238; 1997 р., № 47, ст. 294; 1999 р., № 15, ст. 83, № 18, ст. 140, № 32, ст. 264, № 38, ст. 352, № 39, ст. 356; 2000 р., № 2, ст. 16, № 3, ст. 20, № 14 - 15 - 16, ст. 121; № 22, ст. 172, № 32, ст. 260, № 38, ст. 318, № 43, ст. 363, № 45, ст. 375, № 48, ст. 406; 2001 р., № 2 - 3, ст. 10, № 7, ст. 36, № 11, ст. 46, № 15, ст. 74, № 20, ст. 96, № 50, ст. 261; 2002 р., № 9, ст. 68, № 12 - 13, ст. 92, № 30, ст. 205, № 36, ст. 266; 2003 р., № 10 - 11, ст. 86, № 26, ст. 195, № 30, ст. 243; 2004 р., № 17 - 18, ст. 250, № 51, ст. 547; 2005 р., № 3, ст. 77, № 4, ст. 103, № 7 - 8, ст. 162, № 17 - 18 - 19, ст. 267; із змінами, внесеними згідно із Законом України від 31 травня 2005 року № 2600-IV) такі зміни та доповнення:

1. Статтю 6 доповнити новою частиною такого змісту:

„Податок за земельні ділянки несільськогосподарського призначення (чагарники, кургани, ями, траншеї, яри, незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю, тощо) справляється у розмірі 0,03 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по області”.

2. У статті 7:

а) частину п’яту викласти у такій редакції:

„Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, забудованими ділянками садівничих кооперативів, індивідуальними гаражами і дачами громадян, забудованими площами парників і теплиць, виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, наданими для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.”;

б) частину шосту викласти у такій редакції:

“Податок за земельні ділянки (крім земельних ділянок, що перебувають у державній і комунальній власності), надані у власність для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,1 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.”;

в) частину десяту викласти у такій редакції:

„Податок за земельні ділянки, надані для залізниці під смугу відведення, для гірничих (гірничодобувних) підприємств під видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.”;

г) доповнити новими частинами такого змісту:

“У разі, якщо підприємства, установи та організації і фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності надають в оренду земельні ділянки (крім сільськогосподарських угідь), то земельний податок сплачується ними від грошової оцінки, визначеної з урахуванням зміни коефіцієнта функціонального використання, з дати укладання договору оренди земельної ділянки.

У разі, якщо підприємства, установи та організації і фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності надають в оренду будівлі, споруди (їх частини), то земельний податок за площі, пропорційні їм, сплачується від грошової оцінки, визначеної з урахуванням зміни коефіцієнта функціонального використання, з дати укладання договору оренди будівлі, споруди (їх частини)”.

3. У статті 8:

а) частину першу викласти у такій редакції:

„Земельний податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв‘язку, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 5 відсотків грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Податок за земельні ділянки, надані для залізниці під смугу відведення, справляється у розмірі 0,02 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.”;

б) частину другу та третю виключити.

4. Статтю 9 викласти у такій редакції:

“Податок за земельні ділянки, надані в постійне користування або у власність на землях природно-заповідного, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 10 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області”.

5. Частину першу статті 10 викласти у такій редакції:

“Податок за земельні ділянки (крім земельних ділянок, що перебувають у державній і комунальній власності), надані у власність для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,1 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.”.

6. У статті 12:

а) пункт 3 частини першої статті 12 викласти у такій редакції:

„органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, а також установи та організації (у т.ч. військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, спортивні бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цієї статті зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми земельного податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням рівня інфляції, а також штраф згідно з чинним законодавством України.”;

б) пункт 4 частини першої вилучити;

в) частину другу викласти у такій редакції:

„Не справляється земельний податок:

1) за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зони відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

2) за земельні ділянки, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

3) за земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

4) за земельні ділянки автомобільних доріг загального користування в межах смуги відведення;

5) за земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

6) за земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;

7) за земельні ділянки в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.”;

д) частину третю викласти у такій редакції:

„Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо сплати земельного податку: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до їх бюджетів.”.

7. Статтю 13 доповнити новою частиною такого змісту:

„Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів до 1 лютого поточного року надають відповідним органам державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки власників землі та землекористувачів на поточний рік та дані про площі земельних ділянок, що знаходяться у їх власності або користуванні.”

8. У статті 14:

а) частину першу перед словами „Платники земельного податку” доповнити словами „Юридичні особи та фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності -”.

9. Статтю 15 доповнити новою частиною такого змісту:

„При переході права власності на будівлю і споруду (їх частину) на підставі цивільно-правової угоди власники землі та землекористувачі, що є набувачами прав на нерухоме майно, сплачують плату за землю, в частині земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою та за частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно”.

10. Статтю 18 викласти у такій редакції:

“Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати плати за землю, сплачують податок відповідно до норм спеціального закону з питань оподаткування.

Уточнення неправильно обчислених податкових зобов’язань, порядок стягнення або повернення сум податку здійснюється відповідно до норм спеціального закону з питань оподаткування”.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;