Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України “Про плату за землю”

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести до Закону України "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 38, ст. 560; 1996 р., № 45, ст. 238; 1997 р., № 47, ст. 294; 1999 р., № 15, ст. 83, № 18, ст. 140, № 32, ст. 264, № 38, ст. 352, № 39, ст. 356; 2000 р., № 2, ст. 16, № 3, ст. 20, № 14 - 15 - 16, ст. 121; № 22, ст. 172, № 32, ст. 260, № 38, ст. 318, № 43, ст. 363, № 45, ст. 375, № 48, ст. 406; 2001 р., № 2 - 3, ст. 10, № 7, ст. 36, № 11, ст. 46, № 15, ст. 74, № 20, ст. 96, № 50, ст. 261; 2002 р., № 9, ст. 68, № 12 - 13, ст. 92, № 30, ст. 205, № 36, ст. 266; 2003 р., № 10 - 11, ст. 86, № 26, ст. 195, № 30, ст. 243; 2004 р., № 17 - 18, ст. 250, № 51, ст. 547; 2005 р., № 3, ст. 77, № 4, ст. 103, № 7 - 8, ст. 162, № 17 - 18 - 19, ст. 267) такі зміни:

1. Статтю 6 доповнити новим абзацом такого змісту:

„Податок на земельні ділянки несільськогосподарських угідь, передані сільськогосподарським підприємствам (болота, чагарники, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями тощо), та водойми, які штучно створені і використовуються виробниками сільськогосподарської продукції з метою вирощування рибопосадкового матеріалу, плідників, товарної риби, а також для водозабору або поліпшення екологічного становища навколишнього природного середовища, справляється у розмірі 0,03 відсотка нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у середньому відповідно в Автономній Республіці Крим, області”.

2. У статті 7:

частину першу перед словами „грошову оцінку” доповнити словом „нормативну”, а також перед словами „грошової оцінки” доповнити словом „нормативної”;

частину другу викласти у такій редакції:

„Якщо нормативну грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у таких розмірах:

частину п’яту викласти у такій редакції:

„Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівничими кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, гаражами для зберігання транспортних засобів громадян у підземних просторах, виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, наданими для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, виробничими та господарськими будівлями і спорудами під парниками та теплицями, справляється у розмірі п’ять відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.”;

частину шосту викласти у такій редакції:

„Ставки земельного податку з одного гектара земельних лісових ділянок (крім лісів, що перебувають у державній і комунальній власності), за винятком земельних ділянок, зазначених у частині п’ятій статті 7 цього Закону, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, надані для потреб лісового господарства, встановлюються у розмірі 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у середньому відповідно в Автономній Республіці Крим, області.”;

частину десяту викласти у такій редакції:

„Податок за земельні ділянки, надані для залізниці під смугу відведення, для гірничодобувних підприємств під видобуток і розробку корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.”;

доповнити частиною дванадцятою та тринадцятою такого змісту:

„У разі надання в оренду земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівничими кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, гаражами для зберігання транспортних засобів громадян у підземних просторах, виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, наданими для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, виробничими та господарськими будівлями і спорудами під парниками та теплицями, залізницями під смугу відведення, гірничодобувними підприємствами під видобуток і розробку корисних копалин, водоймами, наданими для виробництва рибної продукції, земельний податок за ці земельні ділянки обчислюється відповідно до частини першої та другої статті 7 цього Закону.

У разі якщо підприємства, установи та організації надають в оренду земельні ділянки (крім сільськогосподарських угідь), будівлі, споруди (їх частини), то земельний податок сплачується ними з урахуванням зміни коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, починаючи з дати укладання договору оренди земельної ділянки, будівлі, споруди (їх частини)”.

3. У статті 8:

частини першу та другу викласти у такій редакції:

„Земельний податок за земельні ділянки, надані для розміщення й експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будинків, інших споруд, у користування підприємствам і організаціям автомобільного, залізничного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв‘язку за межами населених пунктів (за винятком сільськогосподарських угідь та земельних лісових ділянок), справляється у розмірі 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у середньому відповідно в Автономній Республіці Крим, області.

Земельний податок за земельні ділянки, надані для залізниці під смугу відведення, справляється у розмірі 0,02 відсотка нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у середньому відповідно в Автономній Республіці Крим, області.”;

частину третю виключити;

доповнити абзацом такого змісту:

„Ставка податку на земельні ділянки несільськогосподарського призначення (за межами населених пунктів), по яких нормативну грошову оцінку встановлено, визначається у розмірі 1 відсотка нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок”.

4. Статтю 9 викласти у такій редакції:

„Податок за земельні ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, які знаходяться в постійному користуванні або у власності, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у середньому відповідно в Автономній Республіці Крим, області або у розмірі 10 відсотків нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок”.

5. Частину першу статті 10 викласти у такій редакції:

„Ставки земельного податку з одного гектара земельних лісових ділянок (крім лісів, що перебувають у державній і комунальній власності), за винятком ділянок, зазначених у частині п’ятій статті 7 цього Закону, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, встановлюються у розмірі 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі у середньому відповідно в Автономній Республіці Крим, області”.

6. Статтю 11 доповнити частиною другою та третьою такого змісту:

„За земельні ділянки, надані на прибережних захисних смугах уздовж річок та навколо водойм, включаючи намиті або насипні, тобто штучно утворені, земельний податок сплачується у двократному розмірі суми земельного податку, обчисленого відповідно до норм цього Закону.

Земельний податок за землі морських портів, річкових портів і пристаней, у тому числі за насипані або намиті земельні ділянки, тобто штучно утворені, включаючи акваторію згідно з даними державного земельного кадастру, сплачується у розмірі суми земельного податку, обчисленого відповідно до норм цього Закону”.

7. Назву розділу 5 „Пільги щодо плати за землю” викласти у такій редакції:

„Пільги щодо сплати земельного податку”.

8. У статті 12:

пункт 1 частини першої після слів “заказники (крім мисливських)” доповнити словами “парки державної та комунальної власності”;

пункт 3 частини першої викласти у такій редакції:

„органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, спеціального забезпечення, фізичної культури та спорту, а також установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України (у т.ч. військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, спортивні бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цієї статті зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми земельного податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням рівня інфляції, а також штраф згідно з чинним законодавством України.”;

пункт 4 частини першої вилучити;

частину другу викласти у такій редакції:

„Не справляється земельний податок:

а) за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зони відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

б) за земельні ділянки, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

в) за земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

г) за земельні ділянки автомобільних доріг загального користування в межах смуги відведення;

г`) за земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

д) за земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;

ж) за земельні ділянки в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.”;

частину третю викласти у такій редакції:

„Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо сплати земельного податку: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до їх бюджетів.”;

доповнити новим абзацом такого змісту:

„Суб’єкти господарювання - платники єдиного податку, незалежно від виду діяльності, у разі передачі в оренду земельних ділянок, будівель, споруд (їх частин), які належать їм на праві власності, сплачують земельний податок за здані в оренду земельні ділянки (в тому числі під будівлями, спорудами (їх частинами)) на загальних підставах”.

9. Статтю 13 доповнити частиною другою такого змісту:

„Землевпорядні органи, підпорядковані центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки власників землі та землекористувачів на поточний рік з обов’язковим вказуванням ідентифікаційних номерів з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів фізичних осіб для фізичних осіб і ідентифікаційних кодів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України для юридичних осіб та дані про площі земельних ділянок, що їм належать або ними використовуються, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про зміни в такому переліку та даних площ земельних ділянок до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни”.

10. У статті 14:

частину першу перед словами „Платники земельного податку” доповнити словами „Юридичні особи -”;

доповнити частину першу абзацом такого змісту:

„Податкова декларація, яка подається платниками земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, має містити відмітку землевпорядних органів про відповідність даних державному земельному кадастру”.

11. Статтю 15 доповнити новими абзацами такого змісту:

„При переході права власності на будівлю і споруду (їх частину) на підставі цивільно-правових угод власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та/або дати державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Власники землі та землекористувачі зобов’язані протягом місяця після державної реєстрації права власності на нерухоме майно та/або державної реєстрації договору оренди земельної ділянки повідомити землевпорядні органи, підпорядковані центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, про здійснення державної реєстрації зазначених вище цивільно-правових угод”.

12. Статтю 17 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

„У разі встановлення факту нецільового використання земельних ділянок земельний податок та орендна плата за землі державної або комунальної власності справляються відповідно до норм цього Закону: у трикратному розмірі - до одного року, у п’ятикратному розмірі - до двох років і у десятикратному розмірі - до трьох років і більше такого нецільового використання”.

13. Статтю 18 викласти у такій редакції:

“Застосування строків давності до плати за землю, а також перегляд неправильно нарахованого податку та його стягнення визначаються відповідно до норм Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

14. Статтю 19 доповнити новим абзацом такого змісту:

„Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється цим Законом, та перевищувати 10-кратний розмір земельного податку”.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2008 року.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом:

привести свої рішення у відповідність з цим Законом;