Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44; 2003 р., № 10 - 11, ст. 86, № 14, ст. 94, № 24, ст. 154; № 30, ст. 247; 2004 р., № 8, ст. 64, № 11, ст. 140, № 17 - 18, ст. 250; № 46, ст. 511; 2005 р., № 4, ст. 84, № 7 - 8, ст. 162, № 17 - 18 - 19, ст. 267, № 26, ст. 358, ст. 430, № 48, ст. 480; 2006р., № 1, ст. 18, 2006р., № 9, № 10-11, ст. 96) такі зміни:

1. Абзац перший преамбули доповнити новим реченням такого змісту:

“Цей Закон регулює порядок нарахування, узгодження та стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства, не пов’язаного з оподаткуванням, а також неподаткових платежів, контроль за якими, відповідно до цього Закону та інших законів України, покладено на органи стягнення”;

2. У статті 1:

1) підпункт 1.2 після слів “законами України” доповнити словами “у тому числі штрафних санкцій за порушення законодавства, не пов’язаного з оподаткуванням, а також неподаткових платежів у випадках, визначених законами України”;

2) у підпункті 1.14 слова „відстрочення або” вилучити;

3. У підпункті 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 після слів “цього Закону” доповнити словами “а також штрафних санкцій за порушення законодавства, не пов’язаного з оподаткуванням, і неподаткових платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи”.

4. У статті 4:

1) у другому реченні абзацу другого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 слова “а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується” вилучити;

2) підпункт “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 доповнити словами:

“а також про неповне нарахування платником податків суми податкового зобов’язання з податку, збору (обов’язкового платежу), по якому не передбачено подання податкової декларації, а також неподаткового платежу, контроль за сплатою якого законодавством покладено на податкові органи, або встановлено порушення законодавства, не пов’язаного з оподаткуванням, за яке контролюючий орган уповноважений нарахувати штрафні (фінансові) санкції та/або пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності”;

3) підпункт “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 викласти у такій редакції:

“в) контролюючий орган, визначений у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього Закону внаслідок проведення камеральної перевірки, виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків”;

4) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 доповнити новим підпунктом “г” та викласти його у такій редакції:

“г) контролюючому органу, визначеному підпунктом 2.1.4 цього Закону, платником податків не подається уточнюючий розрахунок протягом 30 календарних днів від дня отримання повідомлення про виявлені під час проведення автоматизованої (комп’ютерної) камеральної перевірки арифметичні або методологічні помилки у поданій податковій декларації, яке було надіслане у порядку, визначеному у підпункті 6.1 статті 6 цього Закону.”

У зв’язку із цим підпункт “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 вважати відповідно підпунктом “д”;

5) друге та третє речення абзацу другого підпунктом “з” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 викласти у такій редакції:

„з) Якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним контролюючим органом, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу), то він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці у податковій декларації. За необхідності платник податків може надати разом з такою податковою декларацією додаткові документи чи письмові пояснення”;

6) абзац третій підпункту “з” підпункту 4.4.2 пункту 4.1 викласти у такій редакції:

“Податкова декларація може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі. Порядок подання податкової декларації у вигляді електронного документа визначається центральним податковим органом”;

7) абзац перший підпункту “ї” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 викласти у такій редакції:

“форма податкової декларації (розрахунку), порядок їх заповнення та подання з урахуванням особливостей зарахування податків до відповідних бюджетів встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу”;

8) підпункту “ї” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 доповнити новим абзацом такого змісту:

„Податкові органи у порядку, визначеному центральним податковим органом, безоплатно забезпечують платників податків формами податкових декларацій стосовно тих податків, зборів (обов’язкових платежів), по яких податкові декларації подаються до податкових органів”;

5. статтю 5 викласти у наступній редакції:

“Стаття 5. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу

5.1. Самостійне узгодження податкового зобов'язання

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

5.2. Апеляційне узгодження податкового зобов'язання

5.2.1. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

5.2.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується, за умови, якщо до подання скарги платником податків внесено на спеціальний рахунок , який відкривається в установі Державного казначейства України, 50 відсотків від суми податкового зобов”язання, яка оскаржується, або надано оформлену в установленому законодавством порядку гарантію установи банку сплати оскаржуваної суми податкового зобов”язання. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом тридцяти календарних днів з дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді (рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги), з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного тридцятиденного строку для відповіді на нього.

Вимоги до оформлення скарги встановлюються центральним контролюючим органом.

З урахуванням положень абзацу другого підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення тридцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом тридцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), то пеня на суму податкового зобов”язання за дні перевищення зазначених строків не нараховується до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Рішення вищого органу (по відношенню до контролюючого органу, яким визначено суму податкового зобов”язання, або прийняте інше рішення, що оскаржується) контролюючого органу, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Також є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню рішення контролюючого органу, прийняте за розглядом первинної скарги платника податків, при оскарженні сум податкового зобов’язання (пені та штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності), яка не перевищує 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення (рішення) або відповіді (рішення, прийнятого за розглядом скарги) контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту.

У разі коли останній день строків, зазначених у абзаці першому і п”ятому цього підпункту або встановлених за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених у абзаці другому цього підпункту, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, наступний за вихідним або святковим днем.

Строки подання скарги на податкове повідомлення (рішення) контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами та на підставах, визначених пунктом 15.4 статті 15 цього Закону.

Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення (рішення), відповідно до своєї компетенції, визначеної цим Законом та іншими актами законодавства України.

5.2.3. Скарга, подана із дотриманням порядку і строків та умов, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні (рішенні), на строк з дня подання такої скарги до контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою і податкові вимоги платнику податків на зазначену суму не надсилаються.

Дата подання скарги – день фактичного подання скарги до відповідного контролюючого органу, а в разі надсилання скарги поштою – дата відправлення скарги, зазначена відділенням поштового зв”язку в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті або на фіскальному чеку про оплату послуг зв”язку з пересилки скарги.

5.2.4. Процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання скарги на податкове – повідомлення (рішення) контролюючого органу, у разі коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

5.2.5. За умови дотримання вимог, зазначених в абзаці першому підпункту 5.2.2 цього пункту, щодо строків оскарження та внесення платежу у розмірі 50 відсотків від суми податкового зобов’язання, що оскаржується, або надання гарантій установи банку, платник податків має право оскаржити до суду податкове повідомлення (рішення) контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання після отримання відповідного податкового повідомлення (рішення). У цьому випадку зазначене податкове повідомлення (рішення) контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення (рішення) контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його податкових повідомлень (рішень).

5.2.6. Якщо платник податків оскаржує податкове повідомлення (рішення) податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому податковому повідомленні (рішенні) контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на податковому повідомленні (рішенні) контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.

5.2.7. Працівник податкового органу, який уповноважений розглядати скаргу платника податків у межах адміністративної апеляційної процедури, має право пропонувати такому платнику податків компромісне рішення спору, яке полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Підставою для прийняття рішення щодо податкового компромісу є наявність у податкового органу таких наявних фактів та доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого та/або більш повного погашення податкового зобов'язання, порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду.

Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику податків до того, як працівник податкового органу, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове обгрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути розглянуте посадовою особою податкового органу, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник.

У разі коли платник податків погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника податкового органу вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, і таке рішення не може бути оскаржене у майбутньому.

Порядок застосування цього підпункту визначається центральним податковим органом.

5.2.8. У разі скасування податкового повідомлення (рішення) за результатами розгляду скарги контролюючим органом або в судовому порядку платіж, внесений платником податків до подання скарги (позову) на спеціальний рахунок, відкритий в установі Державного казначейства України, повертається платнику податків і скасовуються нараховані суми пені на суму податкового зобов"язання, що була оскаржена, а також відкликаються гарантії, надані установою банку на сплату оскарженої суми податкового зобов”язання.

5.3. Строки погашення податкового зобов'язання

5.3.1. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом трьох календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У разі подання платником податків уточнюючого розрахунку, відповідно до підпункту 6.1., наслідком якого є збільшення суми податкового зобов’язання, такий платник податків зобов'язаний сплатити суму доплати, зазначену у уточнюючому розрахунку, у день подання такого розрахунку.

5.3.2. У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У разі наявності податкового боргу, платник податків до погашення такого боргу не має права змінювати своє місцезнаходження.

5.3.3. Якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.”

6. У статті 6:

1) назву статті викласти у такій редакції:

“Податкові повідомлення, податкові вимоги та нагадування щодо необхідності подання податкової декларації”;

2) у пункті 6.1:

а) у абзаці першому після слів “податкового закону” доповнити словами “та/або закону з питань зовнішньоекономічної діяльності, іншого законодавства, не пов’язаного з оподаткуванням”; слова “сума податку чи збору (обов’язкового платежу)” замінити словами “сума податкового зобов’язання” та після слів “та штрафних санкцій” доповнити словами “і пені”;

б) доповнити абзацами другим та третім такого змісту:

“У разі виявлення податковим органом у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок, що впливають на його податкові зобов’язання, платнику податків направляється повідомлення про виявлені помилки.

У цьому разі платник податків має право надати уточнюючий розрахунок протягом 30 календарних днів від дня отримання такого повідомлення”;

3) у пункті 6.2:

а) абзац перший підпункту 6.2.1 доповнити новим реченням такого змісту:

“Податкова вимога не надсилається, якщо загальна сума податкового боргу не перевищує межу, визначену центральним податковим органом;

б) абзац четвертий підпункту 6.2.4 викласти у такій редакції:

“У разі коли податковий орган або пошта не можуть вручити платнику податків податкове повідомлення або податкову вимогу у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податкове повідомлення або податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день складання податковим органом відповідних документів, що засвідчують вищенаведені обставини, або у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення”;

в) у підпункті 6.2.4 абзаци п’ятий та шостий вилучити;

4) у підпункті 6.3.1 пункту 6.3:

а) після слів “за кожним окремим податком чи збором (обов’язковим платежем)” доповнити словами “неподатковим платежем, а також штрафною санкцією за порушення законодавства, не пов’язаного з оподаткуванням, а також штрафною (фінансовою) санкцією та/або пенею за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. ”;

б) абзац другий вилучити;

5) у пункті 6.4:

а) підпункт “г” підпункту 6.4.1 викласти у такій редакції:

“г) стосовно податкових зобов'язань, досягається податковий компроміс та зазначається про це у відповідному рішенні про податковий компроміс”;

б) у підпункті 6.4.3 після слів “про скасування” доповнити слова “або зміну”;

в) у підпункті 6.4.4 слова “отримання платником податків” замінити словами “набрання сили”;

г) у підпункті 6.4.5 слова “про розстрочення або відстрочення податкового боргу чи” вилучити;

6) доповнити підпунктом 6.8 такого змісту:

“6.8. У разі коли платник податків не подає податкову декларацію податковому органу у строки, визначені згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, податковий орган надсилає такому платнику податків нагадування щодо необхідності подання податкової декларації, в якому зазначає, що з відповідної дати до нього застосовуються норми статті 8 Закону.

Нагадування надсилається не раніше десятого календарного дня після закінчення граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Форма та порядок направлення зазначених нагадувань затверджується центральним податковим органом”.

7. Підпункт 7.7 статті 7 викласти у такій редакції:

“7.7. Черговість погашення податкових зобов’язань

Податкові зобов’язання погашаються в порядку календарної черговості їх виникнення. Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, за таким порядком:

1) пеня за прострочений податок, збір (обов’язковий платіж);

2) штраф на донарахований податок, збір (обов’язковий платіж) в т.ч. пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення законодавства, не пов’язаного з оподаткуванням;

3) прострочений податок, збір (обов’язковий платіж);

4) строкове податкове зобов’язання (податок, збір (обов’язковий платіж), штраф).

У разі одночасного виникнення податкового боргу за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) погашення здійснюється у рівних пропорціях.

Податкові органи інформують платника податків про розподіл сплачених ним сум”;

8. У статті 8:

1) підпункту 8.2.1 викласти у наступній редакції:

“8.2.1. Право податкової застави виникає у разі:

неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;

несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

укладення з платником податків договору розстрочення суми податкового зобов’язання або податкового боргу”;

2) підпункти “д” та “ж” підпункту 8.7.1 пункту 8.7 вилучити.

У зв’язку із цим підпункти “е”, “з” вважати відповідно підпунктами “д”, “ж”;

3) пункт 8.8 вилучити;

У зв’язку із цим пункт 8.9 вважати відповідно пунктом 8.8;

9. У статті 9:

1) підпункт 9.1.1 викласти у наступній редакції:

“9.1.1. Адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу та (або) способом забезпечення здійснення посадовими особами контролюючого органу контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства.”

2) у підпункті 9.3.1 після слів “податкової міліції” доповнити слова: “або іншого підрозділу, який здійснює контрольно-перевірочну роботу”;

10. У статті 10:

1) підпункт “б” підпункту 10.2.1 пункту 10.2 доповнити реченням такого змісту:

“Порядок проведення позабіржових аукціонів затверджується центральним податковим органом”;

2) підпункт 10.5.1 пункту 10.5 доповнити реченням такого змісту:

“Зазначені активи підлягають поверненню платнику податків після сплати ним витрат, пов’язаних із підготовкою до їх реалізації”;

11. Статтю 14 викласти у такій редакції:

“Стаття 14. Розстрочення податкових зобов'язань та податкового боргу платника податків

14.1. Порядок розстрочення податкових зобов'язань та податкового боргу

14.1.1. Розстроченням податкових зобов'язань або податкового боргу є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань або податкового боргу під відсотки, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.

14.1.2. Платник податків має право звернутися до податкового органу з заявою про розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

14.1.3. Розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу у межах процедури відновлення платоспроможності боржника, відповідно до законодавства з питань банкрутства, здійснюються на умовах, передбачених мировою угодою.

14.2. Підстави для прийняття рішення щодо розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу 14.2.1. Підставою для розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу або щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

14.3. Умови надання розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу

14.3.1. Розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї відсотки погашаються рівними частками або одноразово у повному обсязі, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із підпунктом 14.3.2 цього пункту затверджує рішення про розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу.

14.3.2. Рішення про розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) - керівником податкового органу (його заступником); стосовно місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

14.3.3. Центральний податковий орган може встановити іншу процедуру затвердження рішень про розстрочення податкових зобов'язань та податкового боргу.

14.3.4. Рішення про розстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником податкового органу за погодженням центрального податкового органу, а щодо місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) за погодженням фінансового органу місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

14.3.5. Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від розстрочень сплати податкових зобов'язань та податкового боргу платників податків.

У разі коли розстрочення сплати податкових зобов'язань або податкового боргу здійснюється на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, у законі про Державний бюджет України або у рішенні про затвердження місцевого бюджету на наступний бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов'язані із погашенням розстрочених податкових зобов'язань та податкового боргу.

14.3.6. Розстрочення надаються окремо з окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

14.4. Гласність та запобігання корупції

14.4.1. Інформація щодо прийняття рішень про розстрочення, що виходять за межі бюджетного року, має бути відіслана центральним податковим органом Міністерству фінансів України протягом 15 робочих днів з дня їх прийняття.

14.4.2. Розстрочення не можуть надаватися щодо податкових зобов'язань або податкового боргу із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або цим Законом.

14.4.3. Будь-який платник податків має право вимагати розстрочення податкових зобов'язань та податкового боргу, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані платником податків як обґрунтування такого розстрочення, є тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов'язань та податкового боргу яких були прийняті відповідні рішення.

14.5. Підстави для дострокового розірвання договорів про розстрочення

14.5.1. Договори про розстрочення можуть бути достроково розірвані:

а) за ініціативою платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми податкового зобов'язання та податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення;

б) за ініціативою податкового органу у разі, якщо:

з'ясовано, що інформація, надана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;

платник податків визнається таким, що має податковий борг із податкових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

платник податків порушує умови погашення розстроченого податкового зобов’язання або податкового боргу. Рішення про дострокове розірвання зазначених договорів за ініціативою податкового органу може бути оскаржене у порядку, встановленому цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо нарахованої суми податкових зобов'язань.

14.6. Порядок реалізації цієї статті встановлюється центральним податковим органом”;

12. У статті 15:

1) у пункті 15.3:

а) назву пункту викласти у такій редакції:

“Повернення надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів)”;

б) підпункт 15.3.1 викласти у такій редакції:

“ 15.3.1. Повернення податків і зборів (обов'язкових платежів), що надміру надійшли до бюджетів внаслідок їх неправильного обчислення або сплати, підлягають поверненню платникам податків, крім випадків наявності у таких платників податкового боргу. У разі наявності у платників податків податкового боргу повернення надміру сплачених податків здійснюється лише після повного його погашення.

Повернення платникам податків сум податків, що надміру надійшли до бюджетів, та погашення податкового боргу за рахунок таких сум здійснюється податковим органом самостійно без заяви платника податків, але з обов’язковим його інформуванням про суми погашеного податкового боргу за рахунок переплати.

Повернення здійснюється протягом 30 календарних днів, наступних за днем виникнення переплати.

Залік у рахунок платежів майбутніх податкових періодів сум податків, що надміру надійшли до бюджетів провадяться за заявою платника податків.”

2) у підпункті 15.4.1 пункту 15.4 слова “заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), визначені пунктом 15.3 цієї статті” вилучити;

13. У статті 16:

1) пункти 16.1 – 16.4 викласти у такій редакції:

“16.1. Порядок нарахування пені

16.1.1. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня за винятком податкового боргу, який складається з пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

16.1.2. У разі заниження суми податкового зобов’язання, виявленого та донарахованого контролюючим органом або платником податків, пеня нараховується за весь період, що минув від дня, встановленого для сплати суми податкового зобов’язання, зазначеного у податковій декларації, до якої мала б бути включена донарахована сума податкових зобов’язань.

Якщо платником податків розпочато процедуру адміністративного оскарження або платник податків звернувся до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу щодо сум податкових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, нарахування пені не зупиняється.

16.1.3. Розрахунок пені здійснюється щоденно.

16.2. Закінчення строків нарахування пені

16.2.1. Нарахування пені закінчується:

а) у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України;

б) у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків у випадках, передбачених підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону;

в) у день введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство);

г) у день погашення податкового боргу за рахунок нарахованих податкових зобов'язань з від'ємним значенням, скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

16.2.2. У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника у порядку, передбаченому цим Законом, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) боржника в рахунок погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем.

Порядок застосування цього підпункту встановлюється центральним податковим органом.

16.2.3. На суми податків, що надміру надійшли до бюджетів внаслідок неправильного їх обчислення (донарахування, застосування) податковими органами, нараховуються проценти на користь платника податків у порядку та розмірі, визначеному для нарахування пені за несвоєчасну сплату податків.

16.3. Скасування пені

У разі скасування нарахованого податкового зобов’язання (його частки) в порядку адміністративного оскарження або оскарження в судовому порядку відповідно скасовується пеня, нарахована на таке податкове зобов’язання (його частки).

16.4. Розмір пені

16.4.1. Пеня нараховується на суму, визначену підпунктами 16.1.1 та 16.1.2 (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 360 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, діючої на день прострочення платежу.

16.4.2. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством;

2) у підпункті 16.5.1 пункту 16.5 слова “та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17” вилучити.

14. У статті 17:

1) у пункті 17.1.2 після слів “неповний місяць затримки” доповнити словом “подання”;

2) пункт 17.1.3 викласти в такій редакції:

“У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, або виявляє суму недоплати (заниження суми податкового зобов’язання у відповідних базових звітних періодах) такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата (заниження податкового зобов’язання), та закінчуючи податковим періодом, на який припадає надсилання такому платнику податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули”;

3) у пункті 17.1.4 після слів “цього Закону” доповнити словами “за допущені однакові помилки більше ніж два рази” та вилучити слова “сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули”;

4) у підпункті 17.1.5 слова “за винятком випадків, які підпадають під дію підпункту 17.1.7 цього пункту” вилучити;

5) підпункт 17.1.6 викласти в такій редакції:

“У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує занижені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми донарахованого податкового зобов’язання.

Заниженням об’єкту оподаткування вважається декларування платником податків об’єкту оподаткування у розмірах, менших ніж визначено відповідним законом, що встановлює той чи інший вид податку (збору, обов’язкового платежу).

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на визначеному Кримінальним кодексом України рівні, який діяв у податковому періоді, на який припадає таке заниження податкового зобов’язання”

6) підпункт 17.1.7 пункту 17.1 вилучити;

7) у підпункті 17.1.9 пункту 17.1 слова “нарахування та сплата” замінити на слова “нарахування, утримання або сплата”;

7) у пункті 17.2:

а) у абзаці першому після слів “контролюючим органом” доповнити словами “або до отримання повідомлення про проведення планової документальної перевірки”;

б) у частину “а” пункту 17.2 викласти у такій редакції:

”а) або надіслати уточнюючий розрахунок і до або одночасно сплатити:

суму такої недоплати;

штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми, якщо допущених однакових помилок платник податків припускається більше ніж два рази;

пеню за весь період, протягом якого податкове зобов’язання було занижено та не сплачено;”

в) у абзаці першому частини “б” після слів “від такої суми” доповнити словами “та на суму пені за весь період протягом якого податкове зобов’язання було занижено”;

г) доповнити абзацом такого змісту :

“У разі коли платник податків не виконує будь-яку з вищезазначених у цьому пункті вимог, то штрафи, визначені підпунктами 17.1.2-17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону, застосовуються на загальних підставах.”

д) у абзаці четвертому частини “б” після слів “за такий самий звітний період” доповнити словами “то чинною вважається податкова декларація за останньою датою подання”;

е) частину “б” доповнити абзацом такого змісту:

“Платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок або відображати уточнені показники у податковій декларації наступного податкового періоду з відповідного податку, за період, який перевіряється або був перевірений відповідним контролюючим органом.”;

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2010 року, за винятком:

статей 1, 2, 3, 5, 9, які набирають чинності з 1 січня 2008 року.

2. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у місячний строк після опублікування цього Закону:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд чи скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Центральним органам виконавчої влади: